РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОСВІДУ

Проблема  професійної підготовки майбутнього менеджера освіти  була актуальна ще в глибоку давнину завдяки виникненню розподілу праці. Вже у середині III тис. до  н.  е.  у  Древньому  Вавілоні  проводили  іспити  випускників шкіл,  де  готувалися  писарі.  В Давньому  Єгипті  мистецтву  жерця  навчали  тільки  тих,  хто  витримував  систему  певних випробувань.  Перші  елементи  професійного  відбору  в  Китаї  з’явились  із  введенням  посади урядового службовця. На думку Платона, люди народжуються не дуже схожими, їх природа буває різною та й здібності до тієї або ж іншої справи теж, тому можна зробити щось швидше, краще й легше, якщо виконувати одну якусь роботу відповідно до своїх природних. Аналіз наукових  джерел  дав  виокремити  головні  етапи  формування  управлінської діяльності. Він зазначає, що лише у 60-і роки ХХ ст. виникли окремі підходи до управлінської  діяльності,  які  широко  використовуються  в  сучасній  науці  й  практиці.  Були розроблені  положення  про  професійну  компетентність  управління,  що  містить  набір професійно важливих якостей, знань, умінь і навичок. На основі аналізу літератури ми склали еволюцію організаційних заходів щодо проблеми підготовки  керівникак до  управління навчальним закладом і  виокремили початковий  етап  вивчення його професійно важливих якостей та мотивацій тяжіння до владних повноважень. Проведений  аналіз  свідчить,  що  практика  управління  виникла  разом  з  усвідомленням людини  себе  суспільною  істотою,  однак  теоретичне  осмислення  управління  було  здійснено значно  пізніше –  на  межі ХІХ–ХХ  ст.  Зазначимо, що  осмислення  управлінських  процесів  у педагогічних  системах  відбувалось  самостійно  і  тривалий  час  не  перетиналося  з  теорією управління.  До  кінця 60-х  років  минулого  століття  терміни,  ідеї,  технології,  управлінські знахідки  взагалі  не  згадувалися  в  аналізі  процесів  педагогічного  керівництва школою.  Крім того, погляд на діяльність керівника зазнавав серйозних заперечень, переважно аргументованих тим,  що  до  цієї  діяльності  немає  спеціальної  підготовки  і  це  не  більш,  ніж  посада,  яка обіймається тимчасово людиною  іншої професії (інженером, лікарем, вчителем). В управлінні завжди діяли вузькі фахівці різних галузей, котрі не отримували спеціальної підготовки в такій складній галузі, як управління соціально-економічними системами. Вимоги  до  особистісних  якостей  спеціаліста  визначалися  лише  за  зв’язком щодо  створення сприятливих  суспільних  умов,  які  необхідні  для  розвитку  і  використання  творчих  здібностей  та особистісного потенціалу спеціалістів, а також без врахування сучасних досягнень світової спільноти у галузі освіти, технологій загальнолюдських основ культури і демократії.

Найчастіше у науковій літературі з менеджменту порівнюються японський та американський підходи в управлінні. Японський менеджмент став активно розвиватися після Другої світової війни, коли  лозунг  виживання  усієї нації  звучав: «Експорт  або  смерть!». Відповідно  в  основі  концепції японського  менеджменту  лежить  уявлення  про  менеджера  як  товариша-наставника.  Спільна діяльність менеджера  і підлеглого  здійснюється  з  головною метою – врятувати країну. Тому для японського  менеджера  більш  характерні  такі  риси,  як  чуйне,  уважне  ставлення  до  людей,  він виступає не в ролі арбітра, судді, а в ролі гравця команди. Американські  автори  вважають,  що  менеджер  має  володіти  такими  якостями,  як лідерство,  ініціативність,  рішучість,  розсудливість,  незалежність,  вміння  делегувати  владу, комунікабельність,  здатність  до  роздумів,  вміння  ризикувати,  стійкість  до  стресів, наполегливість, розвинена уява, чутливість. Англійський перелік  якостей менеджера  вміщує (за пріоритетами)  здатність  делегувати владу,  комунікабельність,  доступність, вміння слухати, авторитетність,компетентність техноозброєність, чесність, жорсткість, зацікавленість в людях позитивність, рішучість та ін.

У даній роботі «Акмеологічні та аксіологічні особливості формування мотивації влади керівника», виконуючи її завдання, спираючись на дослідження науковців у галузі педагогіки, психології, менеджменту, соціології, філософії, політології ми спробували довести залежність якостей людини на її долю, як керівника навчального закладу. Наше дослідження ми побудували на теоретичних та практичних дослідах про розвиток і ставлення концепцій владарювання та владних повноважень: інститут влади достатньо давній та сформований, що спонукало нас до більш детального аналізу «феномену влади». Ми виявили закономірності усталення «Я-концепціцї» майбутнього управлінця, керівника, як носія влади. На нашу думку майбутні менеджери освітньої галузі при фаховій підготовці, вже повинні усвідомлювати весь перелік своїх владних повноважень, та осягнути масштабність професійних завдань. Спираючись на цю теорію, у третьому підрозділі першого розділу  «Аксіологічні та акмеологічні підходи у формуванні життєвих компетентностей майбутнього керівника освітнього закладу» ми обґрунтували ідею про використання цінністно-орієнтованих та творчо змістовних  технологій у процессі навчання та практичного засвоєння начального матерілу студентів ВНЗ, що готують кадри для управління навчальними закладами зокрема та освітніми системами взагалі. У другому розділі, на основі теоретичної бази першого розділу, спираючись на існуючі наукові думки, ми дослідили вплив мотиваційного континууму керівника на його управлінську діяльність та культуру.

В останньому розділі нашого дослідження ми описали синергетичний ефект від впровадження керівником в свою управлінську діяльність акмеологічних та аксіологічних технологій, який спонукає та мотивує носія владних повноважень освітньої системи- менеджера-управлінця до нової інноваційної діяльності. Таким чином ми дійшли виновку, що використання аксіологічного та акмеологічного підходів при організації навчальної діяльності майбутніх менеджерів освіти, впровадження акмеологічних та аксіологічних технології в мотиваційний континуум керівника навчального закладу, в кінцевому варіанті наблизить систему до синергетичного ефекту.